(Кондак Покрови)
Образ Покрови Пресвятої Богородиці, яким Вона покрила всіх людей у церкві – це образ Її заступництва за нас, грішних і безпомічних.
Цей жест Покрови – заступництва Пресвятої Богородиці – не є винятковий, це не далека історична подія, а щоденна реальність, яку переживають вірні християни.
Покров Божої Матері є виразом її любові до людського роду.
Це її заступництво, завдяки якому прощаються наші гріхи, лікуються наші болі і печалі.
Завдяки Покрову наша слабка, немічна молитва скріплюється її заступництвом і доноситься до Божого Престолу…
В одному місті над вечір постукали у двері парохіяльного дому.
Якась жінка просила піти до хворого з Найсвятішими Тайнами.
Назвала вулицю і номер дому, в якому очікує хворий.
Священик швиденько зібрався і поспішив за нею.
Жінка ця йшла попереду нього, аж раптом біля однієї хати зникла.
Священик зауважив, що це вказане місце, однак вхідні двері були зачинені.
Священик почав стукати.
Цей стукіт почув один чоловік на другому поверсі, відчинив вікно, запитав, до кого прийшли.
„Я прийшов до хворого з Найсвятішими Тайнами”, – відповів священик.
„У цьому будинку немає нікого хворого, – відповів чоловік, – однак прошу зайти до мене і перечекати, доки не перестане дощ, бо я все одно не можу спати”.
Священик увійшов у кімнату і побачив образ Пресвятої Діви Марії, перед яким світилась лампадка.
„Я радий, що прийшов до віруючого чоловіка”, – промовив отець.
„Я не є з тих, щоб був такий побожний, – відповів чоловік, – але виконую це для пам’яті моєї покійної матері, яка дуже любила цей образ”.
Серед розмови священик звернув увагу на портрет, що висів на другій стіні.
„Це моя мати, – пояснив чоловік. – Вона дуже гаряче молилась перед цим образом і завжди благала Матінку Божу за моє навернення до Господа Бога, однак сповідь мене не цікавила”.
І так помалу почав він розповідати про своє життя…
„Ви так лякаєтесь сповіді, – сказав священик, – а ось як щиро відкрили своє серце переді мною, що я без вагання міг би уділити вам розрішення”.
„О, якщо так, то я був би дуже радий, – промовив зворушений чоловік і додав, споглядаючи на образ Божої Матері:
„Вже більше як тридцять років я не сповідався. Тепер я бажав би посповідатись і прийняти Святе Причастя”.
Старець щиро посповідався, прийняв Святе Причастя.
Священик після цього пішов додому та дорогою роздумував над усім, що сталося, і не міг вийти з дива.
І ця пані, що просила його до хворого,
і її зникнення,
і цей образ Пресвятої Діви Марії,
і ця дивна сповідь…
Але ще більше здивувався, коли довідався, що той старець вранці помер.
З цього бачимо, що ця побожна мати випросила у своїх молитвах ласку, щоб її грішний, безбожний син за посередництвом Пресвятої Богородиці перед смертю навернувся,
щиро висповідався
і наступного дня помер, з’єднавшись із Господом Богом…
Якщо нас перемагають біди і напасті прибігаймо до Милосердної Заступниці.
Вона Покровителька світу, за нашими молитвами охороняє нас від тисячі бід і визволить нас від неминучої смерті.
Вона як Божа Мати, вища за всіх святих, Чеснійша від Херувимів,
і незрівнянно Славнійша від Серафимів,
через Свою благодать Вона є перша за всіх після Ісуса Христа в Царстві Божому, Провідниця до спасіння.
Вона перша роздає благодать всім хто Її шукає та звертається в молитвах до Неї.
Вона підносить наші недостойні молитви до Небесного Престолу Всевишнього.
Вона просвічує наш розум і лікує наші серця,
робить чистими і благодатними наші молитви.
Кожен побожний християнин знає молитву
„Під твою милість…”,
яку можна впевнено назвати молитвою до Покрову Богородиці.
Нею ми визнаємо нашу віру в Покров – опіку Марії над нами, виявляємо довір’я до її материнської любові.
Сьогодні ми з вами, віддаючи шану Пресвятій Благословенній Діві Марії,
Чеснійшій від Херувимів і Славнійшій від Серафимів, благатимемо Її:
“Покрий нас чесним Твоїм омофором від усякого зла і принеси молитви за нас, недостойних, Сину Твоєму і Богу нашому Ісусу Христу, щоб спастися душам нашим”.
